2. Лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням - Волков Л. В., доктор педагогічних наук, професор кафедри...

2. Лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням

Успішне вирішення завдань з фізичного виховання дітей значною мірою залежить від якості лікарсько-педагогічного контролю. У дошкільному закладі він здійснюється за такими напрямками:

Лікарський та педагогічний контроль за фізичним вихован­ням дітей тісно пов'язані одне з одним і обумовлені спільною роботою медичних працівників та педагогів.

^ 2.1. Контроль за станом здоров'я та фізичним розвитком дітей

Під час медичного огляду визначається стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток (довжина та маса тіла, окружність грудної клітки), стан з поставою та склепінням стоп. Обмін думками між лікарем та вихователем дає можливість накреслити конкретні шляхи, спрямовані на оздоровлення дітей. Про наслідки поглибленого медичного огляду лікар доповідає на педагогічній раді з аналізом змін, що відбулися при порівнянні їх з попередніми даними. Це дає змогу встановити певні тенденції покращання або погіршення показників фізичного розвитку та стану здоров'я дітей.

При обстеженні фізичного розвитку враховуються антропо­метричні показники: довжина та маса тіла, окружність грудної клітки та голови (малюки першого року життя). Отримані дані порівнюються з оціночними таблицями фізичного розвитку дітей (стандартами для даного регіону).

Поглиблене медичне обстеження обов'язково містить докладну характеристику опорно-рухового апарата дитини. Перш за все обстежується стан кісткової системи – наявність деформацій та їх ступінь. У кожної дитини оглядають поставу, форму ніг та стоп. У дошкільному віці порушення постави та деформація стоп частіше за все мають функціональний характер і визначаються в основному недостатнім розвитком м'язів та зв'язок. Систематичне виконання фізичних вправ зміцнює опорно-руховий апарат дитини і сприяє профілактиці порушень постави та плоскостопості.

На основі комплексного медичного обстеження (органів дихання, серцево-судинної системи та ін.) діти розподіляються за станом здоров'я на три групи.

^ До першої групи (основної) зараховують дітей з хорошим станом здоров'я, що відповідає віковим нормам психомоторного розвитку, а також з незначними відхиленнями у стані здоров'я. Ці діти беруть участь у всіх формах фізичної культури відповідно до програми.

^ До другої групи (підготовчої) зараховують дітей з відставанням у фізичному розвитку, які частіше хворіють катарами, з перезбудженою нервовою системою, з функційною затримкою розвитку нервової системи. Діти, що мають бронхоаденіт та туберкульозну інтоксикацію в стані повної компенсації процесу, можуть призначатися до основної або підготовчої групи (за розсудом лікаря). Вихованці, які віднесені до цієї групи, виконують всі фізичні вправи, за винятком тих, що викликають значні фізичні напруження (лазіння по канату, при стрибках у довжину та висоту з розбігу зменшується кількість повторення).

^ До третьої групи (спеціальної) відносять дітей зі значними відхиленнями в стані здоров'я, хронічними захворюваннями (хворих на ревматизм, хронічний нефрит, гепатит, епілепсію та ін.).

Вихованцям, віднесеним до цієї групи, обмежують вправи на швидкість, силу та витривалість, зменшують час або дистанцію бігу та ін. При проведенні різних форм фізичної культури вони потребують обов'язкового індивідуального підходу.

В умовах дошкільного закладу заняття з лікувальної фізкультури повинні проводити медичні працівники. Дозування фізичних навантажень рекомендує лікар відповідно до стану здоров'я дитини.

Розподіл дітей на медичні групи кожні півроку переглядається. Якщо у дитини підготовчої медичної групи стан здоров'я покращується, її переводять в основну групу. Або, навпаки, після захворювання дитина з основної групи тимчасово переводиться до підготовчої.

Протипоказанням до виконання дітьми фізичних вправ можуть бути тільки такі випадки: при гострих захворюваннях з підвищеною температурою та в період видужання, при загостренні хронічних захворювань, після операцій, при травмах, при всіх заразних захворюваннях шкіри, при значних перевтомленнях.

Не слід призначати масаж та гімнастику малюкам з захворюванням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, лімфатичних вузлів, суглобів, рахіту третього ступеня та ін.

Діти, тимчасово звільнені від занять з фізичної культури, повинні перебувати під постійним контролем лікаря та вихователя. На закінчення строків звільнення від занять їм дозволяють займатися фізкультурою з обмеженням навантажень.

У дітей дошкільного віку застосовують функціональні проби на дозоване фізичне навантаження, які дають змогу виявити стан серцево-судинної та дихальної систем.

^ Проба з переміною положення тіла: дитину кладуть на кушетку на 3-4 хв після цього-визначають її пульс протягом Юсі величину артеріального тиску. Потім дитина швидко встає і у неї проводять ті самі вимірювання. Збільшення пульсу після піднімання з кушетки на 4-12 ударів за хвилину та тиску ±5-10 мм вважається хорошим показником. Більше почастішання пульсу та коливання тиску більше ніж на 10 мм свідчить про недостатню регуляцію серцево-судинної системи.

^ Проба на дозоване м'язове навантаження (30 легких підстрибувань за 15 с). Після п'ятихвилинного відпочинку у положенні сидячи у дитини підраховують пульс за 10 с, частоту дихання підраховують за рухами грудної клітки, протягом 30 с вимірюють артеріальний тиск. Не знімаючи манжетки, дитині пропонують виконати 30 підстрибувань за 15 с і знову проводять ті ж самі вимірювання.

У практиці мають місце два типи реакції. Позитивна реакція характеризується збільшенням пульсу на 25-50% відносно вихідних даних, збільшенням артеріального тиску на 10-15 мм і повернення всіх показників до вихідних даних через 2 хвилини. При незадовільному стані спостерігається значне збільшення пульсу (більше 50%), відмічаються падіння артеріального тиску, задишка. Затримка відновлювального процесу пульсу до 4-5 хв. свідчить про неадекватність фізичного навантаження функціональним можливостям організму дитини.

Оцінка стану здоров'я дітей з урахуванням функціональних потреб дозволяє правильно визначити можливості організму дитини і більш чітко дозувати фізичні навантаження під час виконання вправ.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей дитини, стану здоров'я та фізичного розвитку має особливе значення для проведення загартовуючих процедур. Тому медичні працівники дають висновок про стан здоров'я кожної дитини і розподіляють її в одну з трьох груп для проведення загартування (за дослідженнями А.О. Горюнової).

^ Першу групу складають здорові діти, з якими можна проводити повний комплекс загартовуючих процедур.

До другої групи відносять дітей, які перенесли хвороби, і їм на деякий час загартовуючі процедури відмінені. З дошкільниками, які часто хворіють гострими респіраторними захворюваннями, катарами верхніх дихальних шляхів, з хронічним тонзилітом, з бронхітами, з підвищеною нервовою збудливістю загартовуючі процедури можна проводити з деякими обмеженнями. Особливо обережно знижувати температуру води, повітря, зменшувати тривалість процедур, проводити часткове обливання та обтирання тіла.

^ До третьої групи відносять дітей з підвищеною температурою тіла при будь-якій етимології, які мають гострі та хронічні запалювальні захворювання, декомпенсовані та субкомпенсовані пороки серця, з хронічними захворюваннями нирок.

Дітям, які прийшли до дитячого садка після захворювання або з проявом великого стомлення, з погіршенням сну на декілька днів припиняють загартовуючі процедури, а потім починають їх з температури, на 2-3 °С вище досягнутої. Крім того, зменшують тривалість загартовуючих процедур, тому що адаптаційні властивості організму таких дітей знижені.

При проведенні загартування потрібен постійний лікарський контроль за здоров'ям дітей, температурою повітря та води, чистотою приміщення, індивідуальним використанням та збереженням рушничків, рукавичок для обтирання та ін. Особливої уваги потребує контроль за реакціями організму у дітей, які раніше не піддавалися загартуванню, а також у послаблених. При проведенні підсумків роботи за навчальний період (червень місяць) лікар (медична сестра) разом з вихователем підбивають підсумки роботи з загартуванням дітей своєї групи, узагальнюють дані про їх стан здоров'я та зниження кількості захворювань.

Однією із сторін лікарсько-педагогічного контролю за фізичним вихованням є санітарний нагляд за місцями, де проводяться заняття, ігри, розваги, за гігієнічним станом фізкультурного обладнання та інвентарю у приміщенні та на фізкультурному майданчику.

Найбільш сприятлива температура повітря у залі в осінньозимовий період +16...+17 °С в молодших та +14...+16 °С у старших групах, відносна вологість – від 35 до 60% . Регулярне провітрювання та вологе прибирання залу значно знижують запиленість повітря та бактеріальну його забрудненість.

Одяг дітей під час занять з фізичної культури та ранкової гімнастики в приміщенні – майка, труси, чешки. Однак з метою проведення загартування повітрям доцільно максимально полегшувати одяг, і діти займаються лише в трусах і босоніж.

При проведенні занять з фізичної культури на свіжому повітрі одяг та взуття дітей залежать від сезону. Влітку – труси і майка, на ногах – тапочки або полукеди; у прохолодну погоду – футболка, спортивний костюм, лижна шапочка, кеди і шкарпетки (прості або вовняні); взимку до цього додають фланелеву сорочку, куртку та рукавички.

Під час прогулянки у різні періоди року одяг дітей повинен відповідати гігієнічним вимогам. Вихователь при проведенні занять з фізичної культури та ранкової гімнастики повинен бути у спортивному одязі.

Зміст роботи педагогічного та медичного персоналу передбачає також відповідальність за організацію харчування дітей. Вихователь та медична сестра застосовують індивідуальний підхід до тих дітей, у кого відсутній апетит, недостатня або занадто велика вага (ожиріння).

^ 2.2. Контроль за розвитком рухів у дітей та організацією рухового режиму

Лікарсько-педагогічний контроль за розвитком рухів у дітей є обов'язковим для вихователів та медичних працівників.

При оцінці розвитку рухових вмінь дітей першого року життя враховують показники, встановлені на основі досліджень М.Ю. Кистяковської та Е.І. Радиної.

^ I місяць. Чітке виявлення шкіряно-м'язових рефлексів: підошовного, спинного, ніжного із горизонтального (рефлекторне повзання) та вертикального положення (опорна реакція); у вертикальному положенні ще не утримує голову, а лежачи на животі - не піднімає.

2-2,5 місяця. Початок виявлення рефлексів положення. Утримує голову у вертикальному положенні. Піднімає голову в положенні лежачи на животі.

3-3,5 місяця. Стоїть при підтримці під пахви, міцно спираю­чись ногами, зігнутими у тазостегнових суглобах. Піднімає тулуб з опорою на передпліччя із положення лежачи на животі.

4 місяці. Сидить при підтримці за обидві руки, перевертається зі спини на бік.

5-5,5 місяців. Сидить при підтримці за одну руку. Стоїть при підтримці за обидві руки. Припіднімає тулуб, спираючись руками із положення лежачи на животі. Перевертається зі спини на живіт. Переступає ногами при підтримці під пахви.

  1. місяців. Перевертається з живота на спину, намагається повзати.

  2. місяців. Встає в упор стоячи, починає повзати до іграшки.

  3. місяців. Сидить без підтримки, повзає, переступає ногами при підтримці за обидві руки.

  4. місяців. Стоїть при підтримці за одну руку. Самостійно сідає з положення лежачи і лягає. Спираючись на бар'єр, встає, добре повзає, переступає ногами при підтримці за руку.

10 місяців. Переступає у бічному напрямку, підтримуючись за перила манежу, швидко повзає, лазить на гірку та спускається з неї. Переступає при самостійній підтримці руками за каталку.

11 місяців. Стоїть без підтримки та опори. Переступає з підтримкою за одну руку, намагається виконувати перші кроки без опори.

12 місяців. Присідає і встає без опори. Переступає без підтрим­ки або опори (початкова ходьба).

Вікові показники розвитку основних рухів у дітей від 1 до 3 років

^ Від 1 року до 1 року 6 місяців. Ходить по доріжці, дошці, покладеній на підлогу; по похилій дошці, один край якої піднятий над підлогою на 10-15 см, і сходить по ній вниз. Піднімається на перекинутий догори дном ящик (50x50 см) заввишки 10 см і сходить з нього.

Повзає по підлозі на колінах та кистях рук до 3—4 м. Пролізає в обруч, підлізає під лаву. Піднімається по драбинці довільним способом (до 1 м) і спускається вниз.

Прокочує великий м'яч по підлозі дорослому, кидає малень­кий м'яч на дальність правою та лівою рукою.

^ Від 1 року 6 місяців до 2 років. Ходить по дошці, піднятій одним кінцем на 15-20 см над підлогою і сходить по ній вниз. Піднімається на перекинутий догори дном ящик (50x50 см) заввишки 15 см і сходить з нього. Переступає через палицю або шнур, підняті на 15-18 см над підлогою. Ходить, переступаючи через перешкоди (м'ячі, кубики) заввишки 10-15 см.

Перелізає через колоду, підлізає під шнуром (висота 50 см). Виконує лазіння по драбинці приставним кроком (до 1,5 м) і спускається вниз.

Кидає маленькі м'ячі правою та лівою рукою на дальність. Прокочує м'яч обома руками дорослому по підлозі та ловить його. ^ Від 2 до 3 років. Ходить у заданому напрямі, обходячи предмети (кубики, м'ячі), приставним кроком вперед та в сторони. Виконує імітаційну ходьбу, як мишка, лисичка, конячка та ін.

Бігає в різних напрямках, між двома лініями, не наступаючи на них (відстань між лініями 20-30 см). Бігає у середньому темпі до 15 с, у повільному – до 50 с – 1 хв.

Підстрибує на місці на обох ногах та просувається вперед. Перестрибує через дві паралельні лінії (відстань між ними 20-30 см). Стрибає в глибину з предметів (ящик, куб, лава) заввишки 10-15 см.

Скочує м'яч, кульку по похилій дошці (гірці), прокочує м'яч однією та обома руками дорослому, під дугою.

Кидає м'яч обома руками знизу, від грудей, з-за голови дорослому та ловить його (відстань 80-100 см). Кидає предмети (м'яч, торбинку з піском вагою 100 г) у горизонтальну ціль (ящик, кошик) правою та лівою рукою з відстані 1,5 м та на дальність.

Повзає в упорі стоячи на колінах та кистях рук на відстань 4-5 м, підлізає під перешкоди (дуга, палиця) заввишки 30-40 см. Пролізає в обруч довільним способом. Лазить по похилій драбинці, гімнастичній стінці (до 1,5-1,8 м) та спускається вниз довільним способом.

Ходить по дошці (ширина 25 см), яка піднята одним кінцем від підлоги на висоту 15-20 см; по гімнастичній лаві та колоді. Переступає через перешкоди (кубики, м'ячі), палицю, яка покла­дена на висоті 10-15 см. Піднімається на куб (висота 25 см), лаву та сходить з них. Повільно кружляє на місці.

Обстеження основних рухів у дітей дошкільного віку докладно розглянуто у главі XIV. Після обстеження основних рухів у своїй віковій групі вихователь порівнює результати кожної дитини з середніми показниками, які подано у табл. 13. Ці дані отримані на основі масових обстежень основних рухів у дітей 3-6 років всіх областей України (у кожній області 4-6 дошкільних установ).

Якщо всі або більшість виконаних дитиною основних рухів відповідають середнім показникам, відхиляючись від наведених у таблиці даних не більше ніж на 1 сигму (а), його рухова підготовленість вважається середньою (нормальною). При відхиленні показників більше ніж на 1 а – рухова підготовленість висока (добра), а якщо 1 а у бік зменшення, то – низька (недостатня). У такому випадку вихователю слід звернути увагу на фізичне виховання цієї дитини.

Зіставлення результатів обстеження рухової підготовленості з даними таблиці дають можливість з'ясувати, у виконанні яких конкретно основних рухів дитина відстає, і застосовувати не­обхідні засоби для їх покращання.

Таблиця 13

Середні показники основних рухів у дітей 3-6 років (дані Е.С. Вільчковського)

Вік

Стать

Види основних рухів

біг 10м (с)

стрибок у довжину

з місця

(см)

стрибок у

довжину

з розбігу

(см)

стрибок

у висоту

з розбігу

(см)

метання тенісного м'яча на дальність

правою рукою (м)

лівою рукою (м)







М ± σ

М ± σ

М ± σ

М ± σ

М ± σ

М ± σ

3 р.

хл.

3,8 ± 0,3

54 ±12







3,5 ±0,8

2,6 + 0,7

дів.

4,0 ± 0,4

50 ±11







2,9 ±1,2

2,4 ± 0,7

4 р.

хл.

3,5 ± 0,4

60 ±11







4,8 ±1,6

3,4 ± 1,2

дів.

3,7 ± 0,3

57 ± 12







3,8 ±0,8

2,8 + 0,5

5 р.

хл.

3,1 ± 0,2

71 ± 12

145 ± 20

46 ± 4

7,5 ±2,6

4,7 ± 1,3

дів.

3,3 ± 0,3

70 ±12

123 ± 16

45 + 4

4,6 ±0,9

3,5 ± 0,9

6 р.

хл.

2,9 ± 0,2

92 ± 15

167 ± 17

54 ± 6

9.9 ±2,2

5,9 ± 1,3

дів.

3,0 ± 0,3

90 ± 16

153 ± 15

53 ± 4

5,7 ±1,2

4,4 ± 0,9

Одним з важливих факторів, що визначає ефективність фізичного виховання в дошкільному закладі, є руховий режим дітей різних вікових груп. Природна рухова активність дітей задовольняється проведенням комплексу організаційних форм фізичного виховання: ранкової гімнастики, щоденних занять з фізичної культури, фізкультурних хвилинок та пауз, гігієнічної гімнастики після денного сну, участі у рухливих іграх та вправах спортивного характеру під час прогулянок, самостійного використання іграшок, інвентарю та обладнання, розташованого у груповій кімнаті, на ділянці та фізкультурному майданчику.

Об'єктивними критеріями оцінки рухової активності дітей є:

  1. Показники тривалості рухів протягом періоду дня. З цією метою визначається час (шляхом хронометрування), який витрачено дитиною на виконання різноманітних фізкультурних вправ, участь її у рухливих іграх, рухових діях, що пов'язані з самообслуговуванням, працею, самостійними іграми, та ін.

  2. Величина добових енерговитрат.

  3. Кількість локомоцій (ходьба, біг, підстрибування та ін.), які дитина виконує протягом дня.

Найбільш ефективним критерієм оцінки рухової активності дітей є метод крокометрії. Вранці крокоміри вкладають у торбинки, які прикріплюють до пояса двом-трьом дітям, а ввечері та під час денного сну (знімають). Результати фіксують протягом дня, а потім обчислюють середній показник. Природно, що при більшій руховій активності дитини кількість рухів (за показанням стрілок крокоміра) буде вищою.

Дослідження, проведене нами в даному напрямку, дало змогу визначити оптимальні норми рухового режиму (за даними крокоміра) за умов комплексного використання всіх засобів фізичного виховання в різних організаційних формах.


5434865305559316.html
5434935912295122.html
5435092561214809.html
5435307190115243.html
5435424319073700.html